Дитяча ясність, де вона? Йога , як спосіб життя.
Батьки ! Увага! Мова піде про один момент, який часто зустрічається у нашій виховній практиці, який спричиняє втрату у дітей відчуття ясності того , що вони хочуть і навіщо, відчуття особистості, індивідуальності, здатності мати власну думку, його, творчого підходу до ситуації. Словом, багато з того, що хочеться бачити у дорослих людях і що втрачене ще в ранньому дитинстві. У чому ж суть цього моменту? З першого погляду, вам може видатися , що все це дуже просто і зрозуміло, але не поспішайте з висновками і штампами, прослідкуйте за собою уважніше. Мова йтиме про неясність, нечистоту і нечесність реакції дорослих на питання, просьби і бажання дітей. З самого початку свого життя на Землі людина дуже чітко знає чого вона хоче, коли і скільки. Немовля хоче їсти, йому пропонують соску, воду, іграшку, вдаючи що його зрозуміли, що все у цілковитому порядку. Причому, колихаючи його чи граючись з ним збивають з пантелику, вибивають з нього справжнє бажання, не пояснюючи йому справжньої причини такої заміни . А він розуміє не гірше за дорослого. Можливо не головою, так серцем напевне. Тут ви йому говорите, а всією своєю формою, почуттями , енергією показуєте істину причину, тимчасовість ситуації, необхідність дочекатися, потерпіти відволіктися, погратися чи поспати. А не напускати туману, що нічого не трапилось, що йому здається , що чогось хочеться.
Старша дитина просить шоколадку. Стандартна відповідь: „ Шоколад шкідливий” або „Дорого”. Може він дійсно шкідливий , для цієї дитини, але ви б із задоволенням з’їли його, якби... Часто дорослому шкода грошей на солодощі, на те , що за 3 хвилини буде з’їдене і забуте, тому що треба купувати щось вагоміше, „ на долгую , вечную память”. І він не говорить найдорожчій своїй людині, що йому шкода витрачати гроші, а виставляє плаский штамп – „ Шкідливо”. Поняття „ Дорого” завжди відносне. Дорого відносно суми у вашому гаманці, вашого бачення чи бажання?! І всі ці причини слід називати глибше ніж гіпнотизуючи фраза „ Дорого” . Дитина увечері хоче гуляти. Відповідь: „ Темно. Вночі не гуляють”. Чому вночі не гуляють? Що, темнота заважає вийти на вулицю? Виявляється: у дорослого страх темноти, насильства в темному провулку. Але він не може сказати правду. Він і сам собі у цьому не дуже зізнається, і він перекриває бажання, а можливо, і потребу дитини своїм страхом, перед яким стоїть фраза „Темно. Вечір!” Ще гірше, якщо дорослий безпосередньо залякує дитину бабами-ягами; бандитами, насаджуючи йому свої емоції і переживання з цього приводу . Таких прикладів кожен з вас знайде скільки завгодно. Суть їх у тому, що дорослий затуманює ясність дитини із-за небажання показати їй істину картину ситуації, свої вади, недоліки. Він боїться, не дозволяє собі бути самим собою. Як наслідок, він своєю формою перекриває цю можливість і власній дитині.
Дещо змінений варіант, коли дорослий приховує незнання відповіді на якесь питання. Зазвичай, це стосується будови світу, природи, людських стосунків, сексуальних питань, наукових і філософських основ життя на Землі і в космосі та ін... І тоді на питання дітей про Сонце, зірки, появу дітей, зміну пір року, чому дерева вгору листям, чому у негрів чорна шкіра, а у китайців –жовта, що таке кохання, чому товариш зрадив – звичайно, стандартні , банальні відповіді, спрямовані не на розвиток дитини, а на власний комфорт, самоствердження і впевненості. Форма відповіді часто така –Ще малий. Відстань, мама зайнята. Виростеш –зрозумієш. В подібних ситуаціях пригнічується ініціатива, бажання пізнавати і творити світ. Адже дорослий , найближча людина, такий великий і такий пасивний, і так мало знає, і ще стверджує себе. „ Значить, у цьому світі більшого не потрібно” – вирішує підсвідомість дитини, н –ний раз отримавши таку відповідь, і заспокоїться . Дорослий не бажає відкрито і спокійно зізнатися у своєму незнанні. Він „ відбрикується” порожніми фразами – штампами, щоб ніхто не побачив глибини його незнання. Але, вірогідно, його життя сталося так, що він не мав змоги одержати ці знання, і дитині про це можна розповісти. Що саме це йому не довелося знати , а може бути, ще доведеться, і це означає, що такі знання не потрібні, дріб’язок, непрактичні. І дитина зрозуміє, що кожна людина має власне життя і знає все, відповідно до нього. І буде далі шукати те, що їй уявляється, чого хочеться. Ви не перекриєте їй своїм незнанням пошук необхідного.
Наприклад, приходить син і каже, що в дитячому садочку хлопчик його сильно вдарив. Тобто хлопчик протягом дня переживав важку для нього ситуацію. Він бачив, відчував появу конфлікту, дозрівання його і вирішення. Він брав участь у цьому процесі, значить будь-яка відповідь типу „ Дай здачу”, Розбирайся сам”, „Не треба спілкуватися з такими забіяками”- відповідь поверхова фокусує увагу дитини на кінцевий результат конфлікту. Немає допомоги малюку у розумінні того , що відбулося насправді, де він , можливо агресивний і це до нього повернулось, чи у того хлопчика проблеми, чи у виховательки поганий настрій. Він не почув, не зрозумів, не відчув жодної справжньої причини, яка мала б резонанс з його відчуттями протягом усього дня. І знову ж таки після кількох таких поверхових розбором дитина починає вірити у те, що цього досить. Немає необхідності бачити ситуацію по-справжньому глибоко.
Діти достеменно знають – холодно їм чи спекотно, чи мучає їх спрага, чи треба їм купатися, чи ні. Вони внутрішньо дуже розумні. Але дорослі їм не вірять . Вони все роблять для дітей на власний розсуд, а не виходячи з їж відчуттів: одягають, годують, грають, сплять...
Усі найприродніші відчуття себе – температура, спрага, голод, стан повітря, сон, захоплення, відчуття людей і простору – перекриваються у дитинстві баченням, бажанням дорослих. Варіант, коли дитина сидить у морі, доки посиніє, може статися тільки після того, як у нього вже втрачена власна терморегуляція і йому необхідний як компенсатор контроль з боку дорослого. Те ж стосується переїдань і навіть отруєнь. За своєю природою дитина першою відчуває неякісний продукт і відмовляється від нього. Першим залишить, почне кричати, енергетично забруднене приміщення чи середовище. Але це у неї швидко минає. Вона „притирається”, прилучається, стає залежною від дорослих . Дорослі ж старші, розумніші, більше знають життя.
Якщо ви , шановні дорослі, батьки, педагоги, вихователі, будете уважнішими до своїх дітей , менше у спілкуванні з ними нав’язувати власну волю , а більш прислухатися до поведінки та слів дітей, то діти отримають можливість бути самі собою, проживати своє власне життя, робити свої власні помилки, засвоювати свої власні уроки. У них збережеться індивідуальність, необхідна для розв’язання тих задач, заради яких вони прийшли на Землю. Це будуть багаті люди , особистості, здатні творити і зробити наш світ кращім.
Коментарi